Земе́льна діля́нка — це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (Земельний кодекс України. Стаття 79).
Земе́льна діля́нка — частина земної поверхні, що має фіксовані межі, характеризується певним місцерозташуванням, природними властивостями, фізичними параметрами, правовим і господарським станом та іншими характеристиками.
До основних атрибутів земельної ділянки слід віднести: межу, площу, адресу та кадастровий номер; правові атрибути: права та зобов'язання суб'єкта володіти, розпоряджатись, користуватись, управляти, спадкувати, і.т.д. наявність обмежень, обтяжень, земельних сервітутів; якісні атрибути: вартість в користуванні та вартість в обміні, а в сільському господарстві додатково грунтовий покрив, рельєф та експозиція схилу, конфігурація, кліматичні особливості і т. д.
Під час проведення оцінки земельна ділянка розглядається як частина земної поверхні і (або) простір над та під нею висотою і глибиною, що необхідні для здійснення земельних поліпшень.
Формува́ння земе́льної діля́нки — встановлення її технічних, економічних характеристик та юридичного статусу в процесі землеустрою.
