Кая́к — вузький і довгий мисливський човен у народів півночі (ескімоси, алеути, чукчі, інуїти та ін.), довжиною до шести метрів, використовувався для переслідування морського звіра та його сучасні туристичні і розважальні аналоги.
Каркас каяка виготовлявся з тонких дерев'яних або кістяних планок та обтягувався шкурою моржів, тюленів або нерп; зверху — люк для мисливця — т. зв. «кокпіт».
Для приведення каяка в рух використовують весло з лопатями на кожному кінці. Використання такого двостороннього весла є характерною відмінною ознакою техніки плавання на каяку порівняно з каное, весло для якого має одну лопать.
