Крейдове вимирання - онлайн головоломки

Онлайн пазл Крейдове вимирання

Крейдове вимирання

Кре́йдове вимира́ння, також Крейдово-палеогенове (K–Pg) вимирання— велике вимирання, що сталося наприкінці крейдового періоду, близько 66 мільйонів років тому.

Загальноприйнятою вважається гіпотеза, запропонована ще в 1980 році групою вчених під керівництвом Луїса Альвареса та його сина Уолтера, за якою вимирання було спричинене ударом масивного астероїда діаметром від 10 до 15 км, 66 мільйонів років тому. Зіткнення мало руйнівний вплив глобальне навколишнє середовище, головним чином через тривалий вплив імпактної зими (тривалого періоду холодної погоди викликаного викидом в атмосферу великої кількості уламків), що призупинила фотосинтез у рослинах і планктоні. Ударна гіпотеза, також відома як гіпотеза Альвареса, була підкріплена відкриттям 180-ти кілометрового кратера Чиксулуб на півострові Юкатан у Мексиканській затоці на початку 1990-х років , який надав переконливі докази того, що осад на межі K–Pg є уламками внаслідок падіння астероїда. Факт одночасного вимирання багатьох видів також є переконливим доказом того, що вони були спричинені астероїдом. Проект буріння внутрішнього кільця кратера Чиксулуб у 2016 році підтвердив, що кільце складалося з граніту, викинутого з глибини землі за лічені хвилини, але майже не містило гіпсу, звичайної сульфатної породи морського дна в регіоні: гіпс випаровувався та розсіювався. у вигляді аерозолю в атмосферу, викликаючи довгостроковий вплив на клімат і харчові ланцюжки. В жовтні у 2019 році дослідники повідомили, що ця подія швидко закислила океани, викликавши екологічний колапс і, таким чином, спричинила довготривалий вплив на клімат, ставши ключовою причиною масового вимирання наприкінці крейдового періоду.Іншими причинами або факторами, що сприяли вимиранню, могли бути Деканські трапи та інші виверження вулканів, зміна клімату та зміна рівня моря. Однак у січні 2020 року вчені повідомили, що кліматичне моделювання події вимирання надає перевагу удару астероїда, а не вулканізму.Найвідомішим є вимирання динозаврів, але воно було лише частиною великого вимирання: разом із динозаврами вимерли морські рептилії (мезозаври та плезіозаври) і птерозаври, багато молюсків, зокрема амоніти, белемніти і безліч дрібних водоростей. Всього загинуло 16% родин морських тварин (47% родів морських тварин) і 18% родин сухопутних хребетних. Однак вимирання та звільнення багатьох екологічних ніш відкрило нові еволюційні можливості: після нього багато груп зазнали адаптивної радіації — раптової та плідної дивергенції на нові форми та види. Ссавці особливо урізноманітнилися в палеогені . Птахи, єдина група виживших динозаврів, також широко диверсифікувалась, утворивши всі сучасні види. Серед інших груп дивергенції зазнали кісткові риби , безхвості (жаби) і, можливо, ящірки .