Письмо́ — знакова система фіксації мови на площині за допомогою умовних ідеографічних елементів двох вимірів для передачі інформації на відстані й закріплення її в часі. Найперші спроби письмової фіксації думок і повідомлень виникли ще в первіснообщинному суспільстві (кінець кам'яної доби). У Західній культурі під письмом найчастіше розуміють тільки передачу мови в текстовому вигляді за допомогою набору знаків або символів (відомих як писемність).
У 1981 р. всесоюзним науково-дослідним інститутом судових експертиз (НДІСЕ) під редакцією професора В. Ф. Орлової, означено: "Письмо — засіб фіксації думки людини за допомогою мови і спеціально створеної системи умовних позначень (писемності). У судовому почеркознавсті письмо як об'єкт експертизи включає: а) письмову мову (смислові, мовні засоби вираження думки при листі); б) почерк".
Вивчають письмо як особливу знакову систему такі дисципліни: граматологія, епіграфіка й палеографія.
На письмі можуть використовуватися абстрактні символи, що відбивають фонетичні елементи мови, як, наприклад, в індоєвропейських мовах, або можуть застосовуватися спрощені зображення об'єктів і понять, як в східноазійських і давньоєгипетських піктографічних письмових формах. Тим не менш, письмо різниться від ілюстрацій, таких як наскельні малюнки й живопис, а також від несимвольних способів зберігання мови на нетекстових носіях інформації, наприклад, на магнітних аудіокасетах.
В Україні щороку 9 листопада в день вшанування пам'яті Нестора-Літописця святкується День української писемності та мови.
