Ра́дість — за старшими класифікаціями емоцій, представлена як одна з першопочаткових емоцій; за Уорреном, виступає як почуття (сентимент) чи емоційне ставлення; краще розглядається як один з двох полюсів емоції (іншим є сум / смуток), між якими емоційне життя як-би мовити коливається; як Дарвін зазначає, вона схильна виражатися в сміху. Ще одним визначення радості є: радість — це емоційний вираз великого щастя.
Кожна людина почуває потребу в радісних моментах в своєму житті. Проте, якби людина постійно знаходилась в стані радості, вона не змогла б співчувати іншим і неадекватно реагувала б на стан навколишнього світу. Усмішка радості на обличчі людини — найсуттєвіший з існуючих немовних сигналів.
Радість, як правило, слідує за особистим успіхом чи процесом творчості, де радість не самоціль. Таким чином це задоволення своїми діями або спільними діями групи людей (перемога улюбленої спортивної команди, перемога бажаного кандидата на виборах і тому подібне). Ця емоція характеризується не тільки власним задоволенням себе, а і схваленням з боку інших осіб.
Оскільки радість може виникати в результаті ослаблення болю, нервової напруги і негативних емоцій, вона здібна викликати ваблення або прив'язанність до об'єкта, який допоміг усунути ту чи іншу негативну емоцію.
