Свяще́нник (оте́ць, у протестантів — пресвітер) — священнослужитель православних та католицьких церков другого ступеня священства, що здійснює за даною йому благодаттю всі богослужіння і таїнства (за винятком хіротонії та освячення мира й антимінсу). У Християнських конфесіях священник має другий ступінь священства, вищу за яку має лише єпископ. Рукопокладати у священники може лише єпископ. У римо-католицькій церкві священники — целібати, а в православній — усі монахи та деякі священники, які дали обітницю безшлюбності.
Священник є особою, уповноваженою на виконання священних обрядів релігії, уповноважений посередник між людьми і Богом (або божествами в язичницьких релігіях). Жерці і жриці були відомі з найдавніших часів і в найпростіших суспільствах. Вони існують у всіх або в деяких галузях юдаїзму, християнства; у синтоїзмі, індуїзмі та багатьох інших релігіях вони називаються жерцями. Вони, як правило, розглядаються як позитивний контакт з божеством або божествами релігії, яку сповідують, часто інтерпретуючи сенс подій та виконання обрядів релігії. Священники є наставниками та лідерами парафій, до яких інші віряни часто звертаються за консультацією з духовних питань.
