Донедавна в’язання було одним з базових навичок, якими могла володіти кожна господиня, маленькі дівчата вчилися деяким простим швам не тільки від мам чи бабусь, а й у школі на практичних заняттях. Сьогодні вміння в’язання є рідкістю серед молоді, а процес самостійного виготовлення різноманітних виробів стає майже ідеологічним маніфестом. Для когось це просто хобі, для когось спосіб протистояти культурі споживання та масового виробництва, а хтось сприйматиме це як вид мистецтва. На вулицях багатьох міст стоять дерева або дорожні знаки, «вдягнені» в різнокольорові в’язані светри. Такий спосіб оформлення громадського простору називається в’язаним графіті.
